Сьогодні перед нами зразок філософської та патріотичної лірики – поезія “Як добре те, що смерті не боюсь я” Василя Стуса. Дізнайтесь про біографічну основу та  історію написання, основні ідеї та образи твору, проаналізуйте художні засоби поезії разом з нами!

Текст поезії “Як добре те, що смерті не боюсь я”

Як добре те, що смерті не боюсь я

Як добре те, що смерті не боюсь я

і не питаю, чи тяжкий мій хрест.

Що перед вами, судді, не клонюся

в передчутті недовідомих верств.

Що жив, любив і не набрався скверни,

ненависті, прокльону, каяття.

Народе мій, до тебе я ще верну,

і в смерті обернуся до життя

своїм стражденним і незлим обличчям.

Так хочеться пожити хоч годинку,

коли моя розів’ється біда.

Хай прийдуть в гості Леся Українка,

Франко, Шевченко і Сковорода.

Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі

уже не ремствуй, позирай у глиб

у суще, що розпукнеться в грядуще

і ружею заквітне коло шиб.

 

Автор тексту далі Дмитро Заєць

***

Аналіз поезії “Як добре те, що смерті не боюсь я”

Вид лірики поезії “Як добре те, що смерті не боюсь я”

Вірш належить до патріотичної та філософської лірики.

Жанр поезії “Як добре те, що смерті не боюсь я”

Її жанр можна визначити як медитацію або вірш-заповіт.

Провідні мотиви поезії “Як добре те, що смерті не боюсь я”

Її провідні мотиви – незламність борця з тоталітарним режимом та духовний заповіт поета своєму народові.

Біографічна основа поезії “Як добре те, що смерті не боюсь я”

Як добре те, що смерті не боюсь я

Щоб зрозуміти зміст твору, слід знати деякі важливі факти з біографії Василя Стуса.

Один із найвидатніших українських поетів XX ст., він був дисидентом, послідовним опонентом радянської влади. Так, 4 вересня 1965 р. під час прем’єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у київському кінотеатрі «Україна» Василь Стус разом із Іваном Дзюбою,  В’ячеславом Чорноволом та Юрієм Бадзьом повідомив присутніх про те, що в Україні розпочалися таємні арешти інтелігенції. То була перша громадянська політична акція протесту в СРСР післясталінських часів.

Радянська влада не пробачила поетові його сміливості. Його вірші заборонили будь-де публікувати. Під час хвилі арештів  у радянській Україні 1972 р. Василя Стуса було ув’язнено. Його засудили до п’яти років позбавлення волі й трьох років заслання. Позбавлення волі Стус відбував у таборах Мордовії, а заслання – у Магаданській області, де працював на золотих копальнях.

Про свої погляди митець написав у листі до президії Верховної Ради СРСР у 1976 р.: «Я боровся за демократизацію, а це оцінили як спробу звести наклеп на радянський лад, мою любов до рідного народу, занепокоєння кризовим станом української культури скваліфікували як націоналізм, моє невизнання практики, на ґрунті якої виросли сталінізм, беріївщина та інші подібні явища, визнали як особливо злісний наклеп».

Як добре те, що смерті не боюсь я

У 1979 р. Стус повернувся до Києва, проте в 1980 р. його знову заарештували й засудили до десяти років примусових робіт та п’яти років заслання. Цього разу покарання відбував у таборі в селищі Кучино (Пермська область). Тюремна адміністрація дуже жорстоко поставилася до митця, постійно знущалася з нього й фактично довела до смерті. Помер Василь Стус у карцері цього табору в 1985 р.

Історія написання вірша “Як добре те, що смерті не боюсь я”

Первісний варіант цього вірша народився в камері попереднього ув’язнення Київського КДБ у 1972 р., на восьмий день арештантського буття поета. Поезія увійшла до збірки «Час творчості».

Програмний варіант твору Стус написав 1975 року, нещодавно переживши клінічну смерть під час операції на шлунку. А опубліковано його було аж у 1986 р. (у збірці «Палімпсести»)  – вже після смерті поета.

Основні ідеї та образи твору “Як добре те, що смерті не боюсь я

У першій строфі поет висловлює глибоку переконаність у правильності свого життєвого вибору, яка дає йому змогу подолати навіть страх перед смертю:

Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.

Що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верств.

Тут ужито образ-символ хреста, що походить із Біблії (Ісус Христос сам ніс свого хреста, на якому його розіп’яли). Він свідчить про віру поета у свою світлу мету, важливу місію. Поет висловлює свою незламність перед несправедливими суддями та передчуває свій майбутній страдницький шлях – розлуку з Україною та заслання на далеку чужину. Попри тяжку долю він сповнений світлих почуттів, радіє,

Що жив, любив і не набрався скверни,

ненависті, прокльону, каяття.

Сили митцеві додає віра в те, що після його смерті його спадок не помре, його твори прислужаться народові:

Народе мій, до тебе я ще верну,

і в смерті обернуся до життя

своїм стражденним і незлим обличчям.

Він тримається мужньо ще й тому, що спирається на моральні настанови сильних духом великих попередників, основоположників української літератури:

Так хочеться пожити хоч годинку,

коли моя розів’ється біда.

Хай прийдуть в гості Леся Українка,

Франко, Шевченко і Сковорода.

Зауважте! За своїми мотивами вірш перегукується з твором Тараса Шевченка «Заповіт» (вболівання передусім за долю рідної країни, незламність перед її гнобителями та сподівання на вдячну пам’ять про себе), а також певною мірою з поезією Григорія Сковороди «Всякому місту звичай і права» (переконаність у тому, що той, «в кого совість, як чистий кришталь», не боїться смерті).

В останніх рядках поезії лунає заклик триматися гідно, стоїчно, не скаржитися на долю, якими б не були її випробування, жити заради майбутнього:

Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі
уже не ремствуй, позирай у глиб
у суще, що розпукнеться в грядуще
і ружею заквітне коло шиб.

Основні художні засоби поезії “Як добре те, що смерті не боюсь я”

  • епітети: «недовідомих верств», «стражденним і незлим обличчям», «чесні вічі», «чесними сльозами»;
  • риторичні звертання («Народе мій, до тебе я ще верну», «…перед вами, судді, не клонюся»);
  • порівняння («Як син, тобі доземно поклонюсь…»);
  • метафора («суще, що розпукнеться в грядуще // і ружею заквітне коло шиб»).

***

У мережі можна знайти чимало документальних фільмів і матеріалів про життя поета. Ось, наприклад, коротке відео про те, ким був Василь Стус, чому його поважають і згадують як великого митця.

Яскравою поетесою-шістдесятницею була також Ліна Костенко. Дві статті на нашому сайті присвячені її творчості:


Готуєтеся до ЗНО з української і не знаєте, з чого почати або що ще вивчити? Запишіться на наш короткий, але дуже повчальний відеокурс 5 найпроблемніших завдань ЗНО. Це безкоштовно!

Share Button