Усмішки Остапа Вишні – улюблені гуморески багатьох українців. У сьогоднішній статті аналізуємо твір “Сом” зі збірки “Мисливські усмішки”. Коротко про автора, аналіз твору, скорочений переказ – усе, що потрібно під час підготовки до ЗНО!

Автор тексту далі – Дмитро Заєць.

***

Коротко про автора

Сом Мисливські усмішки

     Остап Вишня у виконанні Юрія Журавля

  • Справжнє ім’я Остапа Вишні – Павло Губенко.
  • Письменник-гуморист.
  • За популярність його прозвали «королем українського тиражу». Через особливості тематики творів його названо «поетом полювання».
  • Засновник жанру «усмішка» в українській літературі:

Усмішкаособливий різновид гуморески, поєднання побутових замальовок із авторськими відступами, їй властиві дотепність і лаконізм.

Аналіз твору «Сом»

Рік написання:

1953

Літературний рід:

епос

Жанр:

усмішка (гумореска)

Тема усмішки “Сом”:

гумористична розповідь про сома, що жив у річці Оскіл і міг з’їсти гусака, гімалайського ведмедя і навіть парового катера.

Головна ідея усмішки “Сом”:

виховання любові до природи.

Композиція усмішки “Сом”:

Твір складається з 4 частин.

1 частина – читача запрошують побувати на річці Оскіл і помилуватися краєвидами.

2 частинадід Панас застерігає туристів бути обережними біля ковбані (водойми), в якій живе сом.

3 частина – розповідь про сома, який тягав за собою паровий катер.

4 частина – розповідь героя-оповідача про те, як живляться соми і як їх ловити.

Особливості гуморески “Сом”

У гуморесці “Сом”, як і в усіх “Мисливських усмішках”, Остап Вишня широко використав гротеск та гіперболу, контраст між справжнім і вигаданим, змішування ліричного, сатиричного й фантастичного.

Усмішка “Сом” – оригінальне поєднання народного анекдоту й пейзажної лірики.

Персонажі усмішки “Сом”:

оповідач, дід Панько.

Герой усмішки «Сом» дід Панас – знавець безлічі мисливських вигадок і побрехеньок, але разом з тим щирий любитель й охоронець природи.

 Скорочений переказ

1

Сом Остап Вишня

За славним містом Енськом на Харківщині тече річка Оскіл, що впадає у Північний Донець. Її заплава розбивається на кілька рукавів, зарослих густими очеретами, верболозом, соковитою травою. І скрізь сила-силенна озеречок, вкритих густою зеленою ряскою, лілеями. Пливуть, бувало, на човні дівчата, уквітчавшись тими білими лілеями, й тихо пісню співають.Чарівна річка Оскіл!

А скільки там диких качок! Як сядете на човна, то неодмінно побачите чирятку-маму з чиряточками, що, мов мишенята, шмигають, болотяних курочок, лисок, крижнів, широконосок. Гуляють качатка, у теплій воді купаються…

Якраз проти радгоспу річище в Оскола широченьке, вода чиста-чиста.

2

Далі йде діалог оповідача із місцевим жителем – дідом Паньком.

Дід Панько розповідав, що там така глибочінь — і дна не дістанеш. Але купатися там не можна, закрутить, завертить — і немає чоловіка. Живуть там величезні соми. Якось дід Панько сидів із паном на березі. Пливе великий табун панських гусей. Раптом один гусак як закричить. Залопотів крилами і зник під водою, а на тому місці щось як ляпне по воді, ніби чорною лопатою. Сом!

Вирішили дід із паном впіймати того клятого сома. Коваль зробив спеціального гака, насадили туди, як приманку, підсмажену гуску, прив’язали налигачами до осокора й закинули вночі в річку.

Сидять, дрімають, слухають пісню, що її Христя про пана виспівує. Пан ніби не чує, налигача в руці тримає. Раптом як смиконе! І потягло! Пан вірьовку тримає, а дід — пана. Довго водили, поки й витягли рибину — пудів на п’ять! Розчинили — а там таке, що й поперелякувалися.

Справа в тому, що в пана пропав мисливський собака Джой. Де тільки пан його не розшукував, листи писав — немає. А Джой любив у річці купатися. От сом його й ковтнув, усередині нього знайшли хвоста й шерсть собаки. Дід Панько сказав панові, що його Джой знайшовся. На питання пана, де ж він, Панько відповів, що пан сам його з’їв із сомом. Було тоді всім від пана, але й панові було гикавки та нудоти.

Коли діда питали, чи він не бреше, той відповідав, що навіть у книжці відомого письменника Сабанєєва описано, як в Уфимській губернії сом начебто проковтнув ведмедя. Соми — вони такі, й катера би проковтнули, та шуму бояться.

3

Сом — дуже сильна риба, могутня. Якось один дуже завзятий рибалка розповів, що вудив він на Дніпрі, аж раптом повз нього проти води промчав човен — і без мотора. Потім став на місці, закрутився, а з нього почувся одчайдушний крик про допомогу. Рибалка підплив ближче, а там — дідок переляканий. Однією рукою в човна вчепився, а друга у воду звисає — заплуталася у волосіні. Тільки рибалка хотів допомогти, а сом як рвоне — так і домчав два човни до сусіднього села. Коли втомився, то рибалкам вдалося зачепитися за кущ і зупинитися. Витягли сома, а той завбільшки з човен. Ледь руку дідові не перерізав.

4

Сом аналіз твору

Наприкінці твору описуються особливості риби сом та розповідається, як його краще ловити. Сом — риба осідла. Найкраще ловиться літніми ночами. Інколи в його череві нібито можна знайти й холодну закуску, наприклад, копчену ковбасу, шпроти й т. ін.

«Інтересна риба сом»! Наприкінці оповідач запевняє, що вся ця розповідь про сома – абсолютно серйозна, тут немає жодної вигадки.

***

Гумор — інтелектуальна здатність людини помічати в явищах їхні комічні сторони. На перший погляд, твори Остапа Вишні не дуже серйозні, проте пізнавальні і повчальні, вчать любити і цінувати природу, а ще вони продовжують життя, якщо вірити теорії, що сміх та почуття гумору впливають на довголіття. 🙂

За посиланням нижче ви можете ознайомитись зі списком літератури до ЗНО 2018, а також знайти багато цікавих статей про твори української літератури, які вже опубліковані на нашому сайті! 


Готуєтеся до ЗНО з української і не знаєте, з чого почати або що ще вивчити? Запишіться на наш короткий, але дуже повчальний відеокурс 5 найпроблемніших завдань ЗНО. Це безкоштовно!

Share Button